 |
Історія лазні своїми коріннями йде в глибоку стародавність. Так, єгиптяни вже близько 6 тис. років тому надавали величезного значення чистоті тіла й повсюдно користувалися лазнями. Єгипетські жерці протягом доби обмивалися чотири рази: два рази вдень і два рази вночі. Оскільки всюди були прекрасно влаштовані лазні, доступні кожному. Прихильність до лазні й масажу, помірність у їжі дозволяли єгиптянам підтримувати стрункість фігури й допомагали успішно боротися з передчасною старістю. Єгипетські лікарі того часу вважалися кращими у світі, а їхнє мистецтво в лікуванні різних хвороб майже не обходилося без водних процедур, тобто без лазні.
За 1,5 тис. років до нашої ери лазня широко використовувалася з гігієнічною й лікувальною метою в Індії.
У Древній Греції лазні з'явилися спочатку в спартанців. Представляли вони собою кругле приміщення з кам'яним відкритим вогнищем у центрі.
Особливою любов'ю й популярністю користувалася банячи в древніх римлян. Тут буквально існував культ лазні. Навіть здороваючись при зустрічі, римляне замість вітання запитували: «Як потієш?» Римляне просто не уявляли собі життя без лазні. «Лазня, любов і радість-до старості ми разом»,- такий напис зберігся до наших днів на стіні однієї древньої будівлі.
У лазні римляне не тільки милися, але вели бесіди, малювали, читали вірші, співали, улаштовували бенкету. При лазнях були кімнати для масажу, площадки для фізичних вправ і спортивних змагань, бібліотеки. Богатие римляне відвідували лазню два рази в день.
Як частки, так і суспільні римські лазні (терми) відрізнялися винятковою розкішшю - дорогоцінний мармур басейнів, срібло й золото рукомийників. До кінця I в. до н.е. у Римі було побудовано 150 суспільних лазень.
Цікаво відзначити, що приміщення для потіння розігрівалися так само, як у сучасних російських лазнях і фінських саунах: у куті пекти-жаровня, на бронзових ґратах-камені над розпеченими вугіллями. Були також приміщення із сухою й вологою парою.
У Древньому Римі цінували лазні і як кошти від багатьох хвороб. Зокрема, що видається римського лікаря Асклепиада (128-56 роки до н, е.) за його прихильність до лазневого водолікування навіть прозвали «купальником». Асклепиад уважав, що для лікування хворого необхідна чистота тіла, помірна гімнастика, потіння в лазні, масаж, дієта й прогулянки на свіжому повітрі. «Саме головне, -затверджував Асклепиад - заполонити увагу хворого, зруйнувати його нудьгу, відновити здорові подання й оптимістичне відношення до життя». Саме лазня саме й створювала подібні відчуття у хворого.
Парна лазня на Русі (мильня, мовня, мовь, влазня) була відома в слов'ян уже в V-VI вв. Лазнею користувалися все: і князі, і знатні люди, і простий народ. Крім свого чисто функціонального призначення, банячи відігравала більшу роль у різних обрядах. Наприклад, банячи вважалася необхідної напередодні вінчання й на інший день весілля, причому відвідування лазні супроводжувалося особливим церемоніалом.
Про російські лазні писали багато іноземних мандрівників. Олеарий (німецький учений 1603-1671 р.) совершивший подорож у Московию й Персію в 1633-1639 р., писав, що росіяни міцно тримаються звичаю митися в лазні... а тому-те у всіх містах і селищах у них безліч суспільних і часток бань. Олеарий, до речі, згадує, що росіяни прийшли до висновку, що Лжедмитрий - чужоземець тому, що він не любив лазні. «Росіяни,- повідомляє Олеарии,- можуть виносити сильний жар, від якого вони робляться всі червоними й знеможуть до того; що вже не в змозі залишатися в лазні, вони вибігають голі на вулицю, як чоловіка, так і жінки, і обливаються холодною водою, зимою же, вибігши з -лазні на двір, валяються в снігу, труть їм тіло, начебто милом, і потім знову йдуть у лазню».
Будівля бань дозволялася всім, у кого було досить землі. Указ 1649 р. пропонував «мильни будувати на городах і на порожніх місцях не близько від хором». Домашні лазні палилися всього один раз у тиждень, по суботах, а тому суботи вважалися лазневими днями й по них не працювали навіть присутственние місця. Звичайно в домашніх лазнях милися цілі родини одночасно чоловіка й жінки парилися разом. Втім, і в суспільні («торговельних») лазнях люди всякого віку й статі також парилися й милися разом, щоправда, жінки на одній стороні, чоловіка - на іншій. І тільки в 1743 р. сенатським указом було заборонено в. «торговельних» лазнях митися чоловікам разом з жінками й мужескому статі старше 7 років входити в жіночу лазню, а жіновий статі того ж віку - відповідно в чоловічу.
Як написано в одному древньому трактаті, десять переваг дає обмивання: ясність розуму, свіжість, бадьорість, здоров'я, чинність, красу, молодість, чистоту, приємний колір шкіри й увага гарних жінок. Відзначимо, що той, хто розуміє, користь у парній лазні, ходить у лазню не стільки, щоб помитися, скільки погрітися й пропотіти.
Прогрівання приводить до доброчинної зміни функціонального стану органів і систем організму, посиленню обміну речовин, сприяє розвитку захисних і компенсаторних механізмів. Пояснюється це сприятливим впливом тепла й потіння на серцево-судинні, дихальні, теплорегулюючу й ендокринну системи в більшості людей. Лазня заспокоює нервову систему, відновлює бадьорість, підвищує розумові здатності.
|
 |