 |
На наступній стадії, коли треба буде займатися безпосереднім устроєм чаші басейну, професіонали будуть потрібні тим більше. Втім, уточнимо: тут мова йде про стаціонарні басейни, які вважаються складними гідротехнічними спорудженнями, а тому ніякий дилетантизм тут недоречний. Що стосується легенів сборно-розбірних басейнів (про їх ми розповімо далі), те отут іноді можна обійтися й власними чинностями.
Стаціонарні басейни вимагають великого обсягу земляних і будівельних робіт, які повинні проводитися: а) у відповідності з будівельними нормами й правилами, б) швидко й на сучасному технологічному рівні. Тобто котлован під чашу потрібно копати не лопатою, а спеціальною технікою.
А техніку, природно, треба забезпечити під'їзд до місця майбутнього басейну з мінімальною втратою для ділянки. Заливання бетону теж може провадитися прямо з машини, а виходить, треба підготувати ще й під'їзна колія для бетономішалки на колесах.
Відповідно до нормативів, глибина котловану повинна трохи перевищувати глибину майбутнього басейну. Форма котловану правилами не обмовляється, вона може являти собою практично будь-яку геометричну фігуру. Варто тільки знати: чим більше мудрої вона буде, тим більше часу зажадають грабарства. Під час наступного етапу - бетонування чаші - потрібно також дотримувати відповідності нормативам. Зокрема, украй небажано, щоб товщина бетонної верстви була менше 25 сантиметрів, оскільки промерзлий ґрунт може деформувати тонка верства бетону й у ньому з'являться тріщини. Знову ж, бетонна чаша повинна бути надійно гідроізольована. Гідроізоляція отут може бути як поверхневої, тобто являти собою верству в'язкої речовини, яким покривається бетон, так і проникаючої. У другому випадку дрібні пори й тріщини в бетоні заповнюються нерозчинними з'єднаннями, що створює дуже надійний бар'єр на шляху води. Далі треба облицювання поверхні, як правило, кахельною плиткою або мозаїкою. Іноді як гідроізоляція використовується спеціальна синтетична плівка «лайнер». Це міцний матеріал без швів, він не пропускає воду, а головне, дуже естетичний. Тому при використанні «лайнера» від подальшої обробки звичайно відмовляються.
Зрозуміло, що проведення настільки об'ємних бетонних робіт - дороге задоволення. Однак кесонний басейн, як тільки ви задумали його встановити, обійдеться ще дорожче. Рішення про його установку повинен приймати фахівець, що однозначно визначив, що рівень ґрунтових вод на вашій ділянці розташована занадто близько до поверхні. Під час устрою кесонного басейну на дно виритого котловану спочатку укладають масивну залізобетонну плиту, потім на неї встановлюють кесон - зварену металеву (рідше пластикову) чашу. Зовні кесон захищений спеціальною обмазкою. Після установки чаші простір між нею й стінами котловану заливається бетоном. Внутрішню поверхню кесона покривають штукатуркою, верствою гідроізоляції й обробляють по своєму смаку. Така конструкція всім гарна, вона практично невразлива для природних впливів, єдиний її недолік - непомірна дорожнеча.
|
 |